Щорічний світовий чемпіонат проводився в британській Колумбії. Фіналістами були канадець і норвежець. Їхнє завдання була таким: кожному з них відводилась певна ділянку лісу. Переможцем ставав той, хто зміг би повалити найбільшу кількість дерев з восьмої ранку до четвертої години дня. О 8:00 ранку пролунав свисток і два лісоруби зайняли свої позиції. Вони рубали дерево за деревом, поки канадець не почув, що норвежець зупинився. Зрозумівши, що це його шанс, канадець подвоїв свої зусилля. В 9:00 канадець почув, що норвежець знову взявся за роботу. І знову вони працювали майже синхронно, як раптом за десять хвилин на десяту канадець почув, що норвежець знову зупинився. І знову канадець взявся за роботу, бажаючи скористатися слабкістю супротивника. В 10:00 норвежець знову включився в роботу. Поки без десяти на одинадцяту він ненадовго перервався. Зі зростаючим почуттям тріумфу канадець продовжив роботу в тому ж ритмі, вже відчуваючи запах перемоги. І так тривало цілий день. Щогодини норвежець зупинявся на десять хвилин, а канадець продовжував роботу. Коли пролунав сигнал про закінчення змагання, рівно о четвертій годині пополудні, канадець був абсолютно впевнений, що приз у нього в кишені. Ви можете собі уявити, як він здивувався, дізнавшись, що програв.
– Як це вийшло? – Запитав він норвежця. – Щогодини я чув, як ти на десять хвилин припиняєш роботу. Як же ти примудрився нарубати більше деревини, ніж я? Це неможливо.
– Насправді все дуже просто, – прямо відповів норвежець. – Щогодини я зупинявся на десять хвилин. І в той час як ти продовжував рубати ліс, я точив свою сокиру.
Немає коментарів:
Дописати коментар