11 вересня 2013 р.

Сила волі


П’ять коренів нашої сили волі:
        Першим коренем людської сили волі – є бажання.
Наші бажання вказують нам на життєвий шлях. Саме вони – творці нашого майбутнього. Бажання – це те наше особистісне, що у нас є. Наші бажання віддзеркалюють багатство нашого внутрішнього світу. Не має щастя без попереднього бажання бути щасливим. Людина зможе досягнути чогось величного у своєму житті – тільки сильно бажаючи цього і постійно думаючи про це (концентруючись на ньому)!
       Другий корінь сили волі – це наша сміливість. Володіючи сміливістю, ми зможемо прийняти не одне важливе рішення в нашому житті і досягнути наших бажань. Як тільки у нас відшліфувалися найцінніші й найважливіші бажання, ми вже готові до прийняття рішень. Прийняття рішення – це перший крок на шляху до досягнення наших бажань. Наважившись на такий крок – ми стаємо сміливими і боремо в собі страх, який часто нас сковує.
       Третій корінь нашої сили волі – це віра. Віра в те, що ми досягнемо своєї мети. Шляхом внутрішньої трансформації наші бажання стають цілями. Так само, як наш шлунок не може функціонувати без їжі, так само й наша підсвідомість не здатна працювати, не маючи цілей. Та що важливо сказати, це те, що нам потрібні не будь-які цілі, а тільки наші власні, цілі, які відповідають нашому внутрішньому єству, нашому серцю. Людина вірить тільки в те, що відповідає її справжнім внутрішнім бажанням. Саме ця віра пробуджує сили, які «звертають гори»!
      Четвертим коренем нашої сили волі – є життєва сила. Ця сила просто життєво необхідна для нашого здоров’я та міцної нервової системи. Навіть якщо ми фізично не є «силачами», то у нас достатньо сил для того, щоб досягнути великих цілей. Мабуть кожен спостерігав у житті, як слабкі люди у гніві в один момент ставали справжніми силачами. Так що природа наділила силою кожного! Важливо лише те, як ми цю силу спрямовуємо. Хоча, ми однозначно повинні слідкувати за тим, щоб наш організм був здоровим, в тонусі, виробляючи життєву силу, яка б била через край. Бо без життєвої сили наші цілі можуть залишитись тільки пустими мріями.
      П’ятий корінь сили волі – це наша постійність.
Часто коли ми читаємо біографії великих людей – це дає нам набагато більше, ніж коли ми читаємо книги по психології. Люди, які досягли великих звершень, спочатку мали тільки власні бажання. При наявності сміливості прийняти рішення та відстояти свої бажання, а також віри те що вони здійсняться – не останню роль в успіху відіграє постійність. Це терпіння, яке є в постійності, допомагає зберегти вірність своїм задумам навіть при невдачах. Розпочати задумане може кожен, а от переможцем стане той, хто має неабияку витримку і не відступить при невдачах, бо всередині знає про те, що невдачі – це тільки маленька частина на шляху до успіху.
Щоб ставати кращими, нам потрібна постійність: у спорті, в мистецтві, в науці та у нашому повсякденному житті. Дякуючи постійності, знання перетворюються у вміння й навички. Було б чудово, якщо б Вашим життєвим девізом стала ідея: «Завдяки повторенню найважче стає легким та досяжним і ми автоматично досягаємо успіхів». Постійне повторення цієї ідеї перетворюється на початку у віру, а потім – у переконання.
Давайте будемо прямувати до своїх мрій, просто здійснюючи їх!

Про гнів

  
       Вчитель розповідав: колись, коли я був юним, мені дуже подобалося плавати на човні. В мене був маленький човник, на самоті я вирушав на ньому плавати по озеру та любив медитувати у ньому. Одного разу, сидівши з заплющеними очима у моєму човні, я плавав годинами по озеру. Прекрасне нічне небо перетворювалося на чарівний світанок.
      Та інший човен, який направлявся по течії – вдарився у мій човен. Як я розлютився! Я відкрив свої очі та вирішив вилаяти з ніг до голови ту людину, яка порушила мій спокій. Але який я був ж здивований, коли замітив, що той човен був порожнім. Моєму гніву не було куди дітись. Кого мені було вилаяти і на кого свій гнів злити?
     Мені не залишилось нічого, як просто заплющити знову очі та знайти свій внутрішній спокій. Зі сходом сонця я знайшов гармонію всередині себе. Порожнісінький човен для мене став справжнім вчителем. З того часу, будь-то, хто намагається образити мене, я просто кажу собі: “І цей човен теж порожній”.

8 вересня 2013 р.

Увага! Ми почали працювати. Перший урок.

Наше перше знайомство. 


Роздуми про статут.












Приймаємо рішення. 



Щоб дійти до мети,нам потрібно дотримуватись правил.







Ділимось враженнями