11 вересня 2013 р.

Про гнів

  
       Вчитель розповідав: колись, коли я був юним, мені дуже подобалося плавати на човні. В мене був маленький човник, на самоті я вирушав на ньому плавати по озеру та любив медитувати у ньому. Одного разу, сидівши з заплющеними очима у моєму човні, я плавав годинами по озеру. Прекрасне нічне небо перетворювалося на чарівний світанок.
      Та інший човен, який направлявся по течії – вдарився у мій човен. Як я розлютився! Я відкрив свої очі та вирішив вилаяти з ніг до голови ту людину, яка порушила мій спокій. Але який я був ж здивований, коли замітив, що той човен був порожнім. Моєму гніву не було куди дітись. Кого мені було вилаяти і на кого свій гнів злити?
     Мені не залишилось нічого, як просто заплющити знову очі та знайти свій внутрішній спокій. Зі сходом сонця я знайшов гармонію всередині себе. Порожнісінький човен для мене став справжнім вчителем. З того часу, будь-то, хто намагається образити мене, я просто кажу собі: “І цей човен теж порожній”.

Немає коментарів:

Дописати коментар